Автор - 5 Балів
Датовано - 29 травня, 2008

Лідер одного з найвідоміших музичних гуртів в Україні — «Тартак», Сашко Положинський: про сенс життя, кохання, зраду...

— Творчість гурту «Тартак» (а також іще кількох гуртів — «Скрябін», «ТНМК», «Гайдамаки»...) можна назвати відображенням соціальної дійсності. Вас можна порівняти з українськими шістдесятниками. Тобто через кілька десятків років, слухаючи ваші пісні, можна буде легко зрозуміти сучасні соціальні процеси. Як вважаєте, зараз ваша творчість допомагає суспільству замислитися про важливі нагальні питання?

Олександр Положинський: Я б так не казав. І до шістдесятників не взявся б себе прирівнювати :). В нас є кілька пісень, які можна було б назвати соціальними, але не вони складають основу творчого доробку групи «Тартак». Я не пишу тексти пісень для того, аби допомагати людству. Я пишу про те, що в даний момент живе в мені. Це може бути щось дотепне, кумедне, цікаве, болюче — але в кожному разі це просто відображення різних проявів життя навколо мене через призму мого власного бачення... ;).

— Ви музикант, теле- та радіоведучий. Чим подобається займатися більше і чому?
О. П.: Я не музикант. Я — людина сцени. Люблю виступати, люблю публіку, люблю дарувати позитив — енергію, настрій, емоції, відчуття. І все, що я роблю поза сценою — веду програми на телебаченні чи на радіо, пишу пісні, щось творю чи вигадую — все робиться для того, щоб урешті-решт винести це на сцену і подарувати людям... Пафосно трошки, але це правда... Я кайфую від сцени, від нашої музики, від виступів — і це головний стимул для роботи.

— На Вашому офіційному сайті написано, що Вам не вистачає грошей :). Скільки Вам потрібно «для щастя» на місяць?
О. П.: Чомусь усі саме так розуміють мої слова! :) На життя мені вистачає і вистачало завжди, бо я не люблю роздувати свої потреби до нереальних розмірів. Але в мене є купа ідей, планів, проектів, для реалізації яких мені саме грошей і не вистачає. І тут я не можу назвати точної суми — чим більше грошей, тим більше можливостей... ;)

— У пісні «Помирає твоя любов» Ви розмірковуєте про любов. Вірите у справжнє кохання? Як розумієте його для себе?
О. П.: Справжнє кохання — це коли воно відсуває на задній план усе інше в житті — інших людей, інші справи, інші інтереси. Коли живеш тільки ним, коли тільки воно тебе цікавить і хвилює, а все, що поза ним, це просто супутні явища, оформлення, декорації... Так, я вірю у справжнє кохання. Але я не вірю в те, що воно може тривати вічно... ;)

— Можете розпочати стосунки з дівчиною, якщо вона — Ваша фанатка?
О. П.: Я можу розпочати стосунки з дівчиною, якщо вона мені подобається. Якщо при цьому їй подобається творчість гурту «Тартак» — це просто ще один її плюс у моїх очах, але не більше... А фанатизму я не визнаю, і поки, на щастя, не довелося зустрічати такого у своєму творчому житті :).

— Скільки часу у Вас тривали найдовші стосунки з дівчиною?
О. П.: Залежно від того, які саме стосунки... ;) Дружба — десятки років, секс — кілька років, кохання — кілька місяців...

— Чи змогли би пробачити зраду: чи-то коханій, чи-то другу?
О. П.: Я не вмію пробачати зраду. Нікому, за жодних обставин. Можу пробачити помилку, непорозуміння, але не зраду.

— Як вважаєте, чи властиво людині змінюватися?
О. П.: Звичайно! Інформація, оточення, обставини — все здатне змінювати людину!

— Кілька років тому Ви розповідали, що для підтримання життєвого тонусу використовуєте ароматерапію. Чи продовжуєте ароматерапію зараз? Які масла використовуєте?
О. П.: Ну, в мене постійно на поличці у ванній вишикувана ціла шеренга пляшечок з ароматичними оліями! Я люблю різні — залежно від настрою та обставин. Для ароматизації приміщення — цитрусові, для ванни віддаю перевагу хвойним. Для покращення настрою та для бадьорості використовую олію рожевого дерева, трояндову, бергамотову або жасминову. Для зняття головного болю чи заспокоєння — м’ятну. Дуже багато в чому допомагає олія чайного дерева та ялівцева, а коли болить вухо — рятує крапелька геранієвої олії...

— А спортом займаєтеся?
О. П.: Навряд чи це можна назвати спортом — швидше, фізкультурою. Трошки граю у футбол, взимку катаюся на сноуборді... Оце нещодавно знімався в телепрограмі, де Микола Томенко та Олександр Волков навчали мене грати в баскетбол — тепер мрію продовжити ще й цю справу.

— Як вважаєте, що кожна людина обов’язково має зробити протягом життя? Що з цього вже реалізували?
О. П.: Думаю, людина завжди має пам’ятати, що життя лише одне і воно коротке. Тому ми повинні вчитися отримувати від життя задоволення, насолоджуватися його кожною секундою! Потрібно прагнути цього, шукати себе в житті й те, що в житті дарує найбільшу радість! Не можна піддаватися тиску, міняти своє життя за чужим планом, робити те, чого не хочеш, нехтувати своїми власними мріями та сподіваннями... Ось що важливо... А досягнення — це для спортсменів...

— Чи є у Вас кумири?
О. П.: Нема в мене кумирів! :) Є люди, яких я поважаю, яких люблю, є ті, чия точка зору є для мене важливою або корисною, але нікого з них я не можу назвати кумиром. Кумир — це міф, який людина створює собі в голові або в серці, а я люблю жити реальністю.