Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
Ось із-за рогу вискакують двоє –
Я їх не лякаюсь, я готовий до бою.
Однакові рухи, однакові рила!
На мене ідуть ці бридкі гамадрили.
Вдвох на одного? До цього я звик!
У мене в руках є важкий дробовик.
Підходьте, малята, вперед по одному!
Чи ти помолилася на ніч, Дездемона?
Бенг! Бенг! Два постріли в серце!...
Бенг! Бенг! Два постріли в рило!...
Бенг! Бенг! І нікого немає –
Один вже сконав, інший – конає...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Заляпаний кров’ю рухаюсь далі.
Цурупалки плоті на мені, як медалі.
Знаходжу патрони, покращую зброю –
І ось я вже знову готовий до бою!
Готовий в темряві блукати,
Готовий секрети шукати,
Готовий ризикувати,
Готовий стріляти, готовий вбивати...
А береженого бог береже,
Мене береже – я зберігся уже.
Триває життя, триває дозвілля,
Лишилось докласти останнє зусилля.
Влітаю в кімнату, тут монстрів багато –
Стрімко назад і кидаю гранату!
Усіх ворогів у секторі знищив,
Тому я переходжу на рівень вище.


Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Та в певний момент не витримують нерви,
Нервам потрібна технічна перерва.
Я видихаюсь, я змучуюсь грати...
Хапаю до рук найкрутішу гармату
І спересердя гачу на всі боки,
Всюди лишаючи ями глибокі.
Я – руйнівник! Я – смертельна машина!...
А так, у житті, я звичайний хлопчина...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!