ак, я не сантехнік і не професор.
Мене лякає слово «процесор».
Новітніх технологій не розумію,
Нічого не знаю, нічого не вмію.
Бо руки мої, немов закарлюки,
Бо голова не лежить до науки.
Живу, як живеться, і поки серце б’ється,
Таким залишуся – мені так здається.
Зате у мене га... Зате у мене га...
Зате у мене гарна борода... да!

Борода руда, борода руда!

Так, я такий і не хочу бути іншим!
Не хочу бути кращим, не хочу бути гіршим!
Не хочу іти до якоїсь мети –
Мені й так добре, бо в мене є ти.
А твої подруги кажуть, що я тобі не пара,
Що я нечепура, що я нездара!
Що я ніколи не виб’юся в люди,
Що путнього з мене нічого не буде!
Можливо, що так... Можливо, що ні...
Але тебе все таки приваблює в мені...

Борода руда, борода руда!